Любов на один день, або 5 фактів про «День святого Валентина»
Християнство – це релігія любові. Воно наскрізь складається із закликів любити і бути любимим, із всепрощення, і навіть Самого Бога називає Любов'ю (1 Івана 4, 8). Що й не дивно, адже «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3, 16).
Для православної людини кожен день є днем любові, тому «День святого Валентина» як свято просто не має сенсу. Таїнство любові йде рука об руку з таїнством віри. І віра завжди починається з малого, нехай і з віри в самого себе. Як прекрасно зауважив український філософ Віталій Туренко, «Невіра в любов може бути пов'язана з нашою егоїстичністю. Якщо ми не віримо в любов, то ми не віримо в самого себе. І це може породжувати депресію. А навчитись любити – це рівносильно навчитись вірити».
В любові до ближнього людина пізнає свого Творця. Любов та закоханість – це дійсно взаємопов'язані речі, але водночас і діаметрально протилежні. День всіх закоханих в дійсності і в своїй основі має зовсім інші передумови: по-перше, це зведення любові до банальної похоті («любов на один день») і почуття закоханості, а по-друге, це наслідок виродження любові, того, що в західній філософії часто називають терміном «Інфляція любові».
Що ж стосується самого так званого свята, то нижче СПЖ зібрала п'ять найцікавіших фактів про його історію та зміст.
1. «День святого Валентина» прийшов на зміну Луперкаліям – давньоримському язичницькому святу на честь родючості, присвяченому Фавну. У 496 році Луперкалії були заборонені папою римським Геласієм І. Ще одне язичницьке свято, витіснене «Днем святого Валентина», – це свято Юнони – язичницької богині шлюбу, сім'ї та материнства.
2. Святий Валентин – це три різні людини, об'єднані в одній: мирянин, пресвітер і єпископ. Всі троє прийняли мученицьку кончину в III столітті і були канонізовані вже згаданим папою Геласієм I як одна людина. Житіє так званого святого Валентина є предметом численних спекуляцій як в католицькому, так і в православному середовищі. Цікаво, що в сучасній Католицькій Церкві 14 лютого відзначають не пам'ять святого Валентина, а День Святих Кирила та Мефодія, яких папа римський Іоанн II проголосив покровителями Європи.
3. Поширена точка зору про те, що Валентин вінчав воїнів-геїв, є хибною, не підкріпленою історичними фактами. Як мінімум саме таїнство Вінчання оформилось у щось окреме лише в IX столітті, а ставлення Церкви до гомосексуалізму, як на Заході, так і на Сході, завжди було однозначним і категоричним. Сам Валентин, як ми зазначили вище, міг бути пресвітером, мирянином або ж єпископом. Тобто, за великим рахунком, той Валентин, якому присвячене свято, не існував взагалі. Зазначимо, що в сучасній Католицькій Церкві святого Валентина офіційно вважають покровителем аж ніяк не закоханих, а... душевнохворих – людей, що страждають нервовими захворюваннями, зокрема епілепсією. Саме тому на іконах цього католицького святого зображують в одязі священнослужителя, який зцілює юнака від епілепсії.
4. В Ірані, Саудівській Аравії та Пакистані свято «святого Валентина» є під забороною, а тих, хто ослухався, штрафують на дуже великі суми. Влада цих держав вважає, що день всіх закоханих дуже згубно впливає на свідомість громадян та пропагує гріховні традиції. Крім того, в цих країнах заборонені плюшеві ведмедики та серця, як атрибут «блудливого» свята, незважаючи на те, що все це приносить величезні прибутки. В європейських країнах це свято є одним з найбільш комерційно вигідних для рітейлерів. Зокрема, українські торговці не втрачають можливості витягти з кишень українських громадян близько... 10 млрд грн, згідно з інформацією видання Forbes. За цими показниками 14 лютого майже зрівнялось з 8 Березня. Комерціалізація свята розпочалась ще з XIX століття, коли Естер Хауленд (1828-1904 рр..) почала виробляти «валентинки» в індустріальних масштабах. За рік їй вдалося продати «валентинок» на $ 5 000.
5. «День святого Валентина» на початку свого становлення був пов'язаний з ворожіннями. В англійській мові є ідіома «to wear your heart on your sleeve», що буквально означає «носити своє серце на рукаві», але більш правильним перекладом буде «не приховувати своїх почуттів». Ця фраза також пов'язана з «Днем святого Валентина». У середні віки в цей день дівчата та юнаки писали на папірцях імена та кидали ці записки у глечик. Потім кожен витягав по одному папірцю та дізнавався ім'я свого «судженого» або «судженої». Молоді люди повинні були носити ім'я, яке вони вибрали, у себе на рукаві протягом усього тижня. Будь-яке ворожіння є надзвичайно небезпечним і гріховним заняттям, яке залишає відбиток на житті людини та суворо засуджується Святим Письмом і Церквою. Ворожіння ж, яке спрямоване на те, щоб дізнатися майбутнє своєї любові або ж відносин, нівелює саме значення таїнства любові і покоїться на порожнечі та порочності псевдоідеалів незрілої особистості.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Přečtěte si také
Monastýr Dochiar: Athoský domov divotvorné ikony Rychleslyšící
Do Prahy míří věrná kopie ikony Rychleslyšící. Objevte bohatou historii monastýru Dochiar, jeho zázraky i slavný dokument Kde jsi, Adame?, který oslovil věřící napříč Českem.
Příběh ikony Bohorodice Rychleslyšící. Její kopie míří do Prahy
Přesná kopie slavné athoské ikony Bohorodice Rychleslyšící obohatí pražskou katedrálu. Poznejte její fascinující historii, symboliku a zázraky.
Pamiatka sv. Jova Uhoľského: Od gulagu k svätosti
Dnes si pripomíname pamiatku sv. Jova Uhoľského. Jeho život je neuveriteľnou cestou od tajného kňazského odboja cez sovietske lágry až po dar starcovstva a liečenia.
Člověk, který tvoří ikony ze skla
Kyperský umělec Yorgos Papadopoulos spojuje pravoslavnou tradici s moderním uměním. Pomocí kladiv a prasklého skla vytváří fascinující skleněné ikony.
Bienále Benátky 2026: Stopy víry v moři současného umění
Třetí díl cyklu o Benátkách: jak letošní Bienále umění reflektuje víru, duchovno a pravoslavnou ikonografii mezi pavilony a paláci.
Pravoslavný průvodce Benátkami
Vydejte se s námi po stopách pravoslavných relikvií v Benátkách. Poznejte chrám San Giorgio dei Greci, vzácné ikony i místní duchovní poklady. 2. díl cyklu o Benátkách.